Міф про „слов'янську єдність”

http://h.ua/story/77930/

Єдність, так єдність. Почнемо відбір партнерів для неї починаючи від наших західних границь. Чехи, словаки, поляки. Маємо немало спільного: і історія нас пов”язує, і географічно близькі. То утворимо „слов”янський квартет”! Не підходить? Не чути щось закликів до такого єднання від пропагандистів „слов”янської єдності”.

Тоді розширимо „квартет”, включивши в нього ще й усі слов”янські народи, що входили до колишньої Югославії, де гегемонами були серби. Теж не вписується у схему?

Розумію: нема основного претендента –Росії. Чи Російської Федерації? Бо ж Росія, - всього лише суб”єкт Федерації. Як відомо, в РФ входять такі суб”єкти: 21 республіка, 6 країв, 49 областей, одна автономна область, 10 автономних округів. Та ще два міста федерального значення.

Кажучи про єднання із слов”янською Росією ми що, відкидаємо інші суб”єкти РФ, чи хочемо єднатися тільки з одним її суб”єктом? Чи все-таки мається на увазі вся РФ? А як же „внутрішні інородці” – дагестанці, чеченці, чуваші, ненці, якути, карели, чукчі...?

Давайте, не будемо лукавити. Йдеться про щось зовсім інше. Під яким би смачненьким соусом це не підносилося.

А „соус” дійсно смачненький підливають. Це і „утиски” слов”ян всіма без виключення їхніми сусідами (чисто російська ментальність – обов”язково мати зовнішнього ворога): „пам"ятні ще нам авіабомбування Югославії, фактична узурпація албанцями Косово, численні "палиці в колеса" Македонії з боку Греції (зокрема, македонці досі не мають права без примітки "колишня республіка СФРЮ" вживати свою самоназву), демографічний наступ турецького етносу на болгар і непорівняно потужніша аналогічна загроза Росії з боку динамічно зростаючих китайців, корейців, внутрішніх інородців, кільканадцять років протистоять румунсько-молдавському натиску придністровських українців та росіян, спровокавана шовіністичними випадами Москви безправність слов"ян у Прибалтиці, та й у Криму, на фоні українсько-російського протистояння (провокованого, здебільшого, останніми), рано чи пізно, проявить себе мусульманська сторона, а довершують картину соціально-економічні негаразди більшості слов"янських націй”. („Ідея слов"янської єдності: за і проти”, ХВ; всі цитати - тільки звідти); і солоденьке загравання на тонких струнах національної гордості: „Чому у Євросоюзі можуть мати рівно по-одному голосу при прийнятті найважливіших рішень, по-чергово головувати у керівних структурах і потужна Німеччина і маленькі Кіпр, Естонія, Мальта..., а Росія, запрошуючи Україну і Білорусь у ЄЕП пропонує на обох всього 20% голосів...”; і світла перепектива мало не гегемонічного становища у майбутній слов”янській... імперії (?): „...і Україна має шанс стати тим фундаментом, на якому постане нова демократична Слов"янська Єдність...”. Але, - „Росія має шанс бути вагомим фактором всеслов"янської єдності”... Хоч круть, хоч верть, а приходимо до одного знаменника. Або, як кажуть брати - росіяни –„ Не мытьем, так катанием».
Чому б нам не поговорити не про якесь там з расовим присмаком єднання, а просто про дружбу, рівноправне співробітництво між народами й державами? Це ж це ж так природно – жити в мирі і дружбі з усіма... Чому обов’язково, об”єднуючись, треба комусь протистояти?
Як на мене, то заклики до такої „єдності” чомусь нагадують підбір партнерів за расовими ознаками.


А ви як думаєте з того приводу форумчани?