Україна: Львів

Це вам про нього трохи моїх вражень...
«Я знаю, що воно єдине таке у світі. Його творило безліч людей, котрі вкладали в місто левів свою працю, свою душу, своє життя. Жителі міста завжди ним пишались.
Місто постійно змінювалось. Різні історичні епохи залишали на ньому свій слід. Як і люди різних культурю все це робило місто унікальним.
Я теж люблю Львів і хочу тут жити. Я люблю старі затишні вулички, їхню бруківку, їхнє застигле у камені минуле. Хочу, щоб місто залишалось найкращим у світі»(з буклету).

В цьому році місто левів святкує свій ювілей - 750 років. Офіційно, святкування відбувалося 29 вересня - 1 жовтня.
Вже давно, як тільки його побачила на фотографіях у буклетах та на сторінках журналів - я в нього закохалась! В ті старі вузенькі вулички, яких безліч у старій частині міста, проте кожна з них може розповісти вам про свою власну історію.
Вступивши до університету, дала собі обіцянку, що я туди неодмінно поїду, хочаб на оглядини, просто подивитися на це місто-легенду, яким захоплюються безліч людей.
І от...лише через два роки навчання у вузі, я насмілилась до нього поїхати, зібравши собі команду з географів та істориків, ми рушили на свято міста, кожен зі своєю метою...
Близько 20 годин у потязі були варті того,щоб нарешті побачити...бруківку, старовинні будинки і знамениті костьоли, собори, монастирі, Високий замок, Ратушу, Катедру(так називають городяни Кафедральний собор)...я можу перераховувати до безкінечності. Ми були у місті трохи більше доби, але вражень вистачило на те, щоб пообіцяти сюди повернутися і поринути знов у «старовинний смак легенди».
...Ранок 30 вересня...місто ще спить, трамваї, тролейбуси і маршрутки розвозять городян по своїх справах, а я, відокремившись на якийсь час від групи, як спрагла, намагаюся насититись присмаком старовини, яка огортає усюди в старій частині міста.
...Моя маршрутка зупиниласяч біля Монастиря бернардинів, і після «екскурсійної розповіді» одного з жителів, я вирішила поблукати трохи вузенькими вуличками...Так, милуючись старовиною і заглядаючи у внутрішні дворики, здогадуючись лиш про їх життя, я вийшла на знайому вже з минулого дня Університетську вулицю - до Львівського національного університету ім. І. Я. Франка, головного корпусу - споруди, в якій раніше збирався галицький сейм, а зараз займає навчальний корпус одного з найзнаменитіших закладів освіти України. Можливо наступного разу розповім вам трохи більше про традиції і навчання в цьому університеті, а поки що можу виразити лише свої захоплення з приводу побаченого - свого, особливого життя в стінах знаменитого ВНЗ. Тут важкувато знайти потрібну аудиторію, кафедри та інші кабінети, бо надто заплутані коридори, що ведуть ще далі і далі...Можливо від почуттів, які мене переповнювали, я так і не наважилась щось розумне спитати в студентів, що проходили повз. Тож так і залишилась зі своїми думками і мріями.
...На кожному кроці тебе зустрічає нове не схоже на інше враження. «Коли ідете, піднімайте очі на будинки, - говорила мені одна знайома львів'янка, - бо іноді живеш тут, а лиш з часом помічаєш ті скульптури, які є майже на кожному будинку і дивуєшся: чого я не бачив цього раніше?»
Дуже сильно мене захопили й самі люди. Зупиніть, як будете в місті, львів'янина і спитайте, як добратися до будь-якого визначного місця у Львові, чи краще спитайте, що то за споруда з могутніми банями, чи що інше - і почуєте довгу історію від часів будівництва, війн і князів, яких вона бачила й до сьогодення...Я переконалась - жителі люблять своє місто, цінують кожний його камінчик і готові передати свою любов всім, хто цього прагне. Бувають звісно вийнятки, але в основному тут так.
Без заперечень, одним з найромантичніших місць у Львові є Високий Замок. Дорогою до нього ви зустрінетесь з Першим левом у Львові, який колись охороняв споруди Ратуші, допоки не побудували теперішню, він вірно служив при минулих. Тепер же, разом зі зруйнованим «Замком», але й досі привабливий для романтиків і бажаючих споглянути панораму міста, його місце тут, біля підніжжя.
...Ми їхали додому 30 вересня...більша частина свята залишилась без нашої участі. Ми його навіть не побачили. Проте я впевнена, в кожному з нас назавжди залишиться згадка про це місто...
...Воно таке казкове, що мені хотілося розповідати вам казку, про кохання..про кохання дівчини до міста-легенди, про те кохання, яке розпалилося ще більшим вогнем, після побачення з ним в реальності.

Астральної мандрівки запрпонувати по Львову неможу, але є можливість через інтернет.
http://maps.google.com/maps?ll=53.25,34.36666&spn.1,0.1&t=h&hl=en

Між іншим це район мого проживання.